1. Словник української мови у 20 томах

конфузливий

КОНФУ́ЗЛИВИЙ, а, е.

Який часто ніяковіє, бентежиться (у 2 знач.); соромливий, сором'язливий.

Довгаль соромливо закутався по шию в покривало, повернувся й з несмілою конфузливою цікавістю глянув на неї (В. Винниченко);

– Несміливий, кажете, конфузливий? А я знав його по фронту, по нічному бою на островах. І нічого конфузливого ми за ним тоді не помітили... (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфузливий — конфу́зливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конфузливий — див. соромливий Словник синонімів Вусика
  3. конфузливий — -а, -е. Який часто ніяковіє, бентежиться (у 2 знач.); соромливий, сором'язливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конфузливий — СОРОМЛИ́ВИЙ (здатний соромитися, ніяковіти), СОРОМ'ЯЗЛИ́ВИЙ, СОРОМ'ЯЗНИ́Й, ДИ́КИЙ підсил. розм., КОНФУ́ЗЛИВИЙ розм., УСТИДЛИ́ВИЙ (ВСТИДЛИ́ВИЙ) розм. Небо на Сході яснілося до них, як соромлива дівчина (О. Словник синонімів української мови
  5. конфузливий — КОНФУ́ЗЛИВИЙ, а, е. Який часто ніяковіє, бентежиться (у 2 знач.); соромливий, сором’язливий. Словник української мови в 11 томах