координатор
КООРДИНА́ТОР, а, ч. Той, хто займається координацією (у 1 знач.).
Науковці інституту [електрозварювання] прагнуть добитися мінімальної участі людини у зварювальному виробництві. Наладчик, настроювач, координатор — ось ролі людини за умов комплексної автоматизації (Веч. Київ, 10. IX 1974, 2).
Словник української мови (СУМ-11)