копирсати
КОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех. Те саме, що колупа́ти 1, 2.
Старий Брус.. усе щось по піску паличкою копирса (Кв.-Осн., II, 1956, 125);
Почав [Русин] працювати щосили, копирсаючи та вибиваючи дрюком діру в помості (Фр., II, 1950, 123);
Над головою в Арсеня свистіли кулі, копирсали землю, обсипали його порохом (Ле, Мої листи, 1945, 153);
*Образно. Жаль розростається в його душі дужче, копирсає в серці глибше (Мирний, IV, 1955, 230).
Словник української мови (СУМ-11)