копирсати
КОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. що, чим, у чому і без дод. Те саме, що колупа́ти 1, 2.
Старий Брус .. усе щось по піску паличкою копирса (Г. Квітка-Основ'яненко);
Почав [Русин] працювати щосили, копирсаючи та вибиваючи дрюком діру в помості (І. Франко);
Над головою в Арсеня свистіли кулі, копирсали землю, обсипали його порохом (Іван Ле);
Він нашвидкуруч з'їв принесену служником-індійцем вечерю і, копирсаючи в зубах сірником, розлігся в кріслі (М. Дашкієв);
* Образно. Жаль розростається в його душі дужче, копирсає в серці глибше (Панас Мирний);
Скільки не пишіть про нього [Дніпро], як не хваліть, як не копирсайте пером у його далекому тепер, мулкому дні, він і без вас суне на південь, повногрудий, могутній і прекрасний (Б. Антоненко-Давидович).
2. чим і без дод. Те саме, що копирса́тися.
Дівчина з серйозним схвильованим лицем засовує в торбу руку й довго копирсає там (В. Винниченко);
Йоганн чув, як його приятель копирсав ключем залізо. Він одімкнув двері, відчинив їх, і обидва ввійшли до кімнатки (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)