копирсатися
КОПИРСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. чим, у чому. Проникаючи в середину чого-небудь, перебирати, перевертати, перекладати щось.
Дівчина коло нього копирсалася в засміченому поросі (В. Домонтович);
Марія копирсалася в гаманці, поки натрапила на фотокартки (С. Чорнобривець);
Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Григорій Тютюнник);
Я щодня бігаю на згарище та длубаюсь там, копирсаюся, усе щось цікаве знаходжу. То цвяха, то коліщатко, то зливок розтопленого свинцю (В. Шкляр);
* Образно. – Хто їм дав право копирсатись у моїй душі, вивертати її перед усіма? (О. Донченко);
// Встромляючи що-небудь гостре в середину чогось, відокремлювати шматки, частинки.
Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи в середину люльки (Л. Смілянський);
Дивлюся на бідну Галинку, як вона нудьгує, позіхає і копирсається виделкою в голубцеві (А. Дністровий).
2. у чому, коло (біля) чого і без дод., перен., розм. Займатися якою-небудь копіткою роботою; копатися (у 3 знач.).
Максим .. вийшов з хати та .. довго копирсався коло хазяйства (Панас Мирний);
На виліплених до половини стінах копирсалися мурувальники (С. Добровольський);
Він дні і ночі копирсався в лабораторіях, ставив досліди (Н. Рибак);
Замкнеться [Валерій] в своїй однокімнатній квартирці і копирсається цілими ночами в книжках (Микита Чернявський);
Нона заповзято копирсається в Інтернеті (І. Карпа).
Словник української мови (СУМ-20)