кореспонденція
КОРЕСПОНДЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Листування між окремими особами або установами.
За остатній час я запустила кореспонденцію і тепер маю багато листів написать (Л. Укр., V, 1956, 187);
Я остаточно втратив надію розрухати її [Зоню] до переписки зо мною, і всяка кореспонденція між нами урвалася (Коб., II, 1956, 310).
2. збірн. Сукупність поштових відправлень (листів, телеграм тощо).
— Ви погляньте, скільки кореспонденції приніс. Вся пошта аж гуде,— радів Буренкін (Довж., І, 1958, 417).
3. заст. Окреме поштове відправлення (лист, телеграма тощо).
— О-ох! — з пільгою зітхнув Макар Іванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцій (Коцюб., І, 1955, 163).
4. Замітка, допис, повідомлення, надіслані кореспондентом (у 2 знач.) до газети, журналу тощо.
Вона.. помістить кореспонденцію в місцевій газеті (Н.-Лев., IV, 1956, 161);
Кореспонденція малює картину штурму в складальному цеху (Автом., В. Кошик, 1954, 3).
Словник української мови (СУМ-11)