корисливість
КОРИ́СЛИВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. кори́сливий 1.
Вони [селяни — дрібні власники в «Кайдашевій сім’ї»] проймаються почуттям корисливості, турботами лише про власне господарство (Іст. укр. літ.. І, 1954, 377).
2. Якість за знач. кори́сливий 2.
Корисливість мотивів.
Словник української мови (СУМ-11)