корсар
КОРСА́Р, а, ч., заст. Пірат.
На злото в трюмі — жде казна. Тебе, корсара,— зла тюрма (Ю. Янов., V, 1959, 54);
За гроші царівни Зори Вадим купив корабель, зібрав ватагу таких, як і сам, втікачів і став корсаром. Він нападав на галери царя Судима (Мокр., Острів.., 1961, 75).
Словник української мови (СУМ-11)