корсар
КОРСА́Р, а, ч.
1. заст. Пірат, морський розбійник.
На злото в трюмі – жде казна. Тебе, корсара, – зла тюрма (Ю. Яновський);
Сервантеса, закутого в кайдани, корсари просто з палуби продали в рабство (О. Гончар);
Та й зрадили нас у битві морські косарі-корсари (Ю. Андрухович);
Немов щось торкнуло старого – пригадав він у ту ж мить сина свого, що його схопили корсари п'ятнадцять років тому на узбережжі Лаясси і чутка про нього запалася (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
* У порівн. Хлопці у чорних масках, наче корсари, грізно дивляться крізь вузькі прорізи для очей (Л. Костенко).
2. іст. Те саме, що ка́пер 2.
Флот свій виставили [рицарі] в гавані так, що він не давав прорватися туди кораблям турецького корсара Курдоглу, якому Сулейман надав адміральський титул капудан-паші (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)