корчака

КОРЧА́КА, и, ж. Збільш. до корч¹ 1

В печері біліла вербова корчака, що весною була знесена водою (Н.-Лев., II, 1956, 163).

Значення в інших словниках

1. корчака — корча́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. корчака — див. пень  Словник синонімів Вусика
3. корчака — КОРЧА́КА, и, ж. Збільш. до корч¹ 1. В печері біліла вербова корчака, що весною була занесена водою (І. Нечуй-Левицький); За вигоном бовванів ліс, звідки ріка гнала по течії вузлакуваті корчаки (Є. Пашковський).  Словник української мови у 20 томах