корінитися
КОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, недок., у кому— чому.
1. Мати своєю причиною, підставою, джерелом.
Йому [І. К. Карпенкові-Карому] головне довести глядачеві, що нещастя, які обрушуються на Софію, на Гната, коріняться не в чиїйсь злій вдачі, а що вони викликані умовами тодішнього життя (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 79).
2. Глибоко таїтися, міститися.
Словник української мови (СУМ-11)