1. Словник української мови в 11 томах

корінитися

КОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, недок., у кому— чому.

1. Мати своєю причиною, підставою, джерелом.

Йому [І. К. Карпенкові-Карому] головне довести глядачеві, що нещастя, які обрушуються на Софію, на Гната, коріняться не в чиїйсь злій вдачі, а що вони викликані умовами тодішнього життя (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 79).

2. Глибоко таїтися, міститися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінитися — коріни́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. корінитися — -иться, недок., у кому – чому. 1》 Мати своєю причиною, підставою, джерелом. 2》 Глибоко таїтися, міститися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корінитися — КОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, недок., у кому – чому. 1. Мати щось своїм джерелом, своєю причиною, ґрунтуватися на чомусь; коренитися. – Єсть Бог і єсть він Богом моїм! .. Словник української мови у 20 томах