костер

КОСТЕ́Р, тра́, ч.

1. діал. Стіс дров, очерету тощо.

Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет (Котл., І, 1952, 86).

2. гірн. Кріплення в шахті з дерев’яних стояків, складених горизонтально один на одного у вигляді трикутних або квадратних колон, які підпирають стелю в лаві.

Покрівлею в лаві керують, плавно опускаючи її на дерев’яні костри, які встановлюють по всій довжині лави у шаховому порядку (Наука.., 3, 1958, 32).

Значення в інших словниках

1. Костер — Косте́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. костер — див. вогнище  Словник синонімів Вусика
3. костер — -тра, ч. 1》 діал. Стіс дров, очерету тощо. 2》 гірн. Кріплення в шахті з дерев'яних стояків, складених горизонтально один на одного у вигляді трикутних або квадратних колон, які підпирають стелю в лаві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. костер — Ватра, багаття, вогнище, див. очаг  Словник чужослів Павло Штепа
5. костер — КОСТЕ́Р, тра́, ч. 1. гірн. Кріплення в шахті з дерев'яних брусків, покладених у вигляді трикутних або квадратних колон, які підпирають стелю в лаві.  Словник української мови у 20 томах
6. костер — (давньорус.) Окремо розташована або включена в оборонну систему башти із стрільницями.  Архітектура і монументальне мистецтво
7. костер — Косте́р, -тра́ м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулів. Павлогр. у. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет. Котл. Ен. І.  Словник української мови Грінченка