костомаха

КОСТОМА́ХА, и, ж., розм., зневажл.

1. Те саме, що кі́стка 1.

Всю ніч ока не стулив, Костомахи надавив (Фр., X, 1954, 122);

Хай-но покаже смерть носа, то я її люшнею по старих костомахах (Козл., Сонце.., 1957, 52);

// Велика кістка.

Вовк покинув костомаху (Стельмах, Живі огні, 1954, 45).

2. перен. Про смерть.

А як прийде, браття, костомаха, Та як прийде, браття, з косою, То я крикну: «Чи здорова, свахо!? Нумо, свахо, разом ізі мною!» (Пісні та романси.., II, 1956, 155);

Ти ж ще нічого й не зробив у Ковалівці.. От збудуй їм станцію, ферми світлі та механізовані, постав людям нові хати, лікарню, школу, дай їм грошей добрих за їхню працю. А як будуть після цього казати про тебе добре слово, тоді вже й клич до себе костомаху та й починай з нею грати в підкидного (Кучер, Трудна любов, 1960, 384).

Значення в інших словниках

1. костомаха — костома́ха 1 іменник жіночого роду велика кістка розм., зневажл. костома́ха 2 іменник жіночого роду про смерть розм., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. костомаха — див. смерть  Словник синонімів Вусика
3. костомаха — -и, ж., розм., зневажл. 1》 Те саме, що кістка 1). || Велика кістка. 2》 перен. Про смерть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. костомаха — КОСТОМА́ХА, и, ж., розм. 1. Те саме, що кі́стка 1. Всю ніч ока не стулив, Костомахи надавив (І. Франко); Доки собака вдячно розгризав костомаху, Андрійко, повеселівши, говорив (О. Бердник); – Венеція помирає, пане Перфекцій.  Словник української мови у 20 томах
5. костомаха — КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХА зневажл.; МАСЛА́К (МАСЛЯ́К) (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри).  Словник синонімів української мови
6. костомаха — Костомаха, -хи ж. = костомара. Желех.  Словник української мови Грінченка