косувати

КОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Дивитися скоса;скошувати (очі).

Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (Стельмах, Правда.., 1961, 67);

— Поговорити як слід з дівчиною не вміє, а ходить, на інших косує… (Збан., Малин, дзвін, 1958, 394);

// перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою.

Давно минулись ті часи, коли жандармерія косувала на Гарматія: його ідеали не лякали вірних псів царизму (Стельмах І, 1962, 329).

Значення в інших словниках

1. косувати — косува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. косувати — див. дивитися  Словник синонімів Вусика
3. косувати — -ую, -уєш, недок., розм. Дивитися скоса; скошувати (очі). || перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. косувати — КОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Дивитися, поглядати скоса; скошувати (очі), косити (див. коси́ти² 1). Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (М.  Словник української мови у 20 томах