косувати

КОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Дивитися, поглядати скоса; скошувати (очі), косити (див. коси́ти² 1).

Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (М. Стельмах);

Косував [Вася] очима, намагався визначити, де вони перебувають, і ніяк не міг второпати (О. Бердник);

Коні насторожено косували очима (М. Олійник);

Старий Вербень лише косував на мою усмiшку, вiн знав потаємну силу свого краю (Р. Федорів).

2. перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою; косити (див. коси́ти² 3).

Хлопці на нього [новенького] косували потихцем [потай], вдавали, що не помічають (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. косувати — косува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. косувати — див. дивитися  Словник синонімів Вусика
3. косувати — -ую, -уєш, недок., розм. Дивитися скоса; скошувати (очі). || перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. косувати — КОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Дивитися скоса;скошувати (очі). Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (Стельмах, Правда..  Словник української мови в 11 томах