коханок
КОХА́НОК, нка, ч., розм. Те саме, що коха́нець.
Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Март., Тв., 1954, 283);
Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Укр.. лір. пісні, 1958, 471).
Словник української мови (СУМ-11)