коханок
КОХА́НОК, нка, ч., розм.
Те саме, що коха́нець 1, 2.
Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (з народної пісні);
Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Л. Мартович);
– І муж, і коханок так її люблять і так шанують, що хоч і довго жили з нею, а вже не впізнають її (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
Мала нахил до гістеричности [істеричності].. Вона могла летіти за своїм коханком до Каїра, .. гірко плакати, писати розпачливі листи і благати ласки (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)