кохано
КОХА́НО, присл.
1. Кохаючи, виявляючи кохання (у 1, 2 знач.).
Ті хороші білі руки Знов кохано обіймають (Леся Українка);
Як я лише ввійшла в літа дівочі, То був у мене милий, Що заглядав мені кохано в очі, Які його уяву полонили (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
Осяяний трiпотливим свiтлом лик богочоловiка дивився згори лагiдно на сп'янiлi i розсатанiлi вiд злоби обличчя, позирав кохано на дiтей своїх, за яких i розпинавсь на хрестi (М. Старицький).
2. Лагідно, ніжно.
Тьохкає кохано соловейко (М. Старицький);
Сонце так сіяло, Пісня з лісу так лилась, Віти пишні так кивали Нам кохано у той час (Б. Грінченко);
// ірон.
Любо та кохано Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому .. Прямо до прийому (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)