кохано

КОХА́НО, присл.

1. Кохаючи, виявляючи кохання (у 1, 2 знач.).

Ті хороші білі руки Знов кохано обіймають (Леся Українка);

Як я лише ввійшла в літа дівочі, То був у мене милий, Що заглядав мені кохано в очі, Які його уяву полонили (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

Осяяний трiпотливим свiтлом лик богочоловiка дивився згори лагiдно на сп'янiлi i розсатанiлi вiд злоби обличчя, позирав кохано на дiтей своїх, за яких i розпинавсь на хрестi (М. Старицький).

2. Лагідно, ніжно.

Тьохкає кохано соловейко (М. Старицький);

Сонце так сіяло, Пісня з лісу так лилась, Віти пишні так кивали Нам кохано у той час (Б. Грінченко);

// ірон.

Любо та кохано Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому .. Прямо до прийому (Т. Шевченко).