кошениця
КОШЕНИ́ЦЯ, рідше КОШАНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі.
Ну, каже кінь, пусти мене.. на пшеницю, на зелену кошеницю (Сл. Гр.);
Ой пшениця, кошаниця — товарові паша (Сл. Гр.);
Сей та той перейде один-півтора перекоса, кине косу на землю, зітхне важко-важко та й лягає на вогку холодну кошеницю, щоб дрібку освіжитися, спочити (Фр., V, 1951, 334).
Словник української мови (СУМ-11)