кошениця
КОШЕНИ́ЦЯ, рідше КОШАНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі.
Ну, каже кінь, пусти мене .. на пшеницю, на зелену кошеницю (з казки);
Ой пшениця, кошаниця – товарові паша (Сл. Б. Грінченка);
Сей та той перейде один-півтора перекоса, кине косу на землю, зітхне важко-важко та й лягає на вогку холодну кошеницю, щоб дрібку освіжитися, спочити (І. Франко);
Побіг [Штефан] до другої хати. Там йому сказали, що всі мужчини на панській кошениці, там, мабуть, і заночували (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)