кошениця
КОШЕНИ́ЦЯ, рідше КОШАНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі.
Ну, каже кінь, пусти мене .. на пшеницю, на зелену кошеницю (з казки);
Ой пшениця, кошаниця – товарові паша (Сл. Б. Грінченка);
Сей та той перейде один-півтора перекоса, кине косу на землю, зітхне важко-важко та й лягає на вогку холодну кошеницю, щоб дрібку освіжитися, спочити (І. Франко);
Побіг [Штефан] до другої хати. Там йому сказали, що всі мужчини на панській кошениці, там, мабуть, і заночували (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кошениця — Скошене збіжжя, трава [V] Словник з творів Івана Франка
- кошениця — кошени́ця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- кошениця — див. трава; хліб Словник синонімів Вусика
- кошениця — рідше кошаниця, -і, ж., розм. Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кошениця — КОШЕНИ́ЦЯ, рідше КОШАНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі. Ну, каже кінь, пусти мене.. на пшеницю, на зелену кошеницю (Сл. Гр.); Ой пшениця, кошаниця — товарові паша (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах
- кошениця — Кошениця, -ці ж. = кошаниця. Три копиці кошениці. Ном. № 13874. Ну, каже кінь, пусти мене... на три зорі, ни пшеницю, на зелену кошеницю. Мнж. 34. Словник української мови Грінченка