кошений

КО́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до коси́ти¹ 1.

Здрастуй, сонячний килиме Ще не кошених трав! (М. Рильський);

По землі у густій, сухій, ніколи не кошеній траві, догнивали купи яблук (У. Самчук);

На лугах іще трава не кошена, У полях красуються жита (П. Воронько);

Косарі наші ген-ген далеко серед трав гострять коси, .. а потім, один за одним ключем журавлиним, знов рушають, заглиблюючись в ніколи раніше не кошений простір (О. Гончар);

// ко́шено, безос. пред.

Пройшло два роки після того; от, він розпух з голоду і вночі в поле вийшов, де кошено хліб (В. Підмогильний);

* У порівн. Щосуботи Петро з Осипом косили траву, а де не могли попхати косу, виривали кропиву й лопухи руками. А вже до наступної суботи було, ніби не кошено (Г. Пагутяк).