кошикар

КОШИКА́Р, я, ч. Майстер, що плете кошики.

Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (Гончар, Таврія.., 1957, 79).

Значення в інших словниках

1. кошикар — кошика́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кошикар — -я, ч. Майстер, що плете кошики.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кошикар — КОШИКА́Р, я́, ч. Майстер, що плете кошики. Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (О. Гончар); Надлетить [дим] .. від казана кошикарів, що виварюють на березі свіжу лозу.  Словник української мови у 20 томах
4. кошикар — Кошика́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)