кошикар
КОШИКА́Р, я́, ч.
Майстер, що плете кошики.
Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (О. Гончар);
Надлетить [дим] .. від казана кошикарів, що виварюють на березі свіжу лозу. Хоч той димок і дере горлянку, але мені він проситься в груди, як майський мед на язик (М. Дочинець);
Густе віття, переплутане, перехрещене, немов сплетене рукою кошикаря, створювало непроникний надійний захисток (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
Словник української мови (СУМ-20)