1. Словник української мови у 20 томах

кошикар

КОШИКА́Р, я́, ч.

Майстер, що плете кошики.

Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (О. Гончар);

Надлетить [дим] .. від казана кошикарів, що виварюють на березі свіжу лозу. Хоч той димок і дере горлянку, але мені він проситься в груди, як майський мед на язик (М. Дочинець);

Густе віття, переплутане, перехрещене, немов сплетене рукою кошикаря, створювало непроникний надійний захисток (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кошикар — кошика́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кошикар — -я, ч. Майстер, що плете кошики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кошикар — Кошика́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кошикар — КОШИКА́Р, я, ч. Майстер, що плете кошики. Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (Гончар, Таврія.., 1957, 79). Словник української мови в 11 томах