кошик
КО́ШИК, а, ч.
1. Місткість, різна за формою та розміром, виплетена з лози, стебел рогозу, дранки і т. ін., яку використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь.
Сухорляві, але міцненькі руки держали на плечі великий кошик, повний малини (Леся Українка);
Жінки в лозяних кошиках зносили огірки до .. куреня (М. Руденко);
Восени горіхи сипалися градом, а взимку шурхотіли скрізь: на теплій печі, в мішках у холодній хаті, на веранді в кошиках (Г. Тарасюк);
* У порівн. За дощем град сипнув, як з кошика (Марко Вовчок).
2. чого, розм. Міра, що відповідає місткості кошика.
Ключниця .. винесла з льоху два кошики яблук і всіх частувала (М. Коцюбинський);
– Ми зранку назбирали [малини] з дівчатами. Три кошики принесли (З. Тулуб);
– Носили мені цілими кошиками і сало, і пампушки, і сир, і яйця, і пироги, і горщики вареників, і глечики сметани (Ю. Логвин).
3. бот. Суцвіття соняшника та інших кошикоцвітих.
Зрідка дрібні кошики айстрових (наприклад, у пижма), можуть бути зібрані в складні суцвіття – складний щиток (з навч. літ.).
△ (1) Спожи́вчий ко́шик <�Ко́шик споживача́> – мінімальний набір продуктів і товарів першої необхідності, які забезпечують прожитковий мінімум.
Згідно із законодавством України вміст кошика споживача має переглядатись кожні 5 років, адже змінюються ціни, економічна ситуація й загалом смаки споживачів (з навч. літ.);
Від вартості споживчого кошика залежать мінімальна заробітна плата та пенсія, обсяг соціальної допомоги, формування бюджету України та місцевих бюджетів (з мови документів).
Значення в інших словниках
- кошик — ко́шик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кошик — (великий) кіш, кошіль, короб; (з лубу) козуб, луб'янець; (соняшника) С.Г. суцвіття. Словник синонімів Караванського
- кошик — Кіш, козуб, козубень, козубенька, козубець, козубка, козубня, кораби (корзина для носіння на спині), кораблі (т.с.), корзун, короб, коробен, короба (з липової кори), коробок, корзина, корзинка, корзиночка, кошар, кошель, кошіль, кошіль, кошовка... Словник синонімів Вусика
- кошик — -а, ч. 1》 Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки і т. ін., що його використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кошик — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
- кошик — Ко́шик, -ка, у -ку; -шики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кошик — КО́ШИК, а, ч. 1. Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки тощо, який використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь. Горпина вбігає у хату з порожнім кошиком на руці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- кошик — Ко́шик, -ка м. 1) Корзина. З кошиком та з грошиком. Ном. № 10479. Молодиця йшла з кошиком, дівчина з другим. МВ. ІІІ. 39. 2) Корзина плетеная на телегѣ для перевозки картофеля, бураковъ и пр. Чуб. VII. 403. 3) мн. раст. Trifolium montanum. ЗЮЗО. І. 139. Словник української мови Грінченка