1. Словник української мови в 11 томах

кошик

КО́ШИК, а, ч.

1. Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки тощо, який використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь.

Горпина вбігає у хату з порожнім кошиком на руці (Н.-Лев., II, 1956, 476);

Сухорляві, але міцненькі руки держали на плечі великий кошик, повний малини (Л. Укр., III, 1952, 660);

Займався [Баклагов] тепер тим, що плів верболозові кошики (Гончар, Таврія.., 1957, 74);

*У порівн. За дощем град сипнув, як з кошика (Вовчок, Вибр., 1937, 218).

◊ З гро́шика та з ко́шика тягти́ся (тягну́тися) — терпіти матеріальні нестатки, добиваючись чого-небудь.

— Хіба не ми з Олександром з останнього грошика та з кошика тягнулись, щоб ти учителем став..? (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 75);

Усе́ з гро́шика та з ко́шика — про того, хто не має свого господарства, а харчується тільки тим, що купує.

2. розм. Міра, що дорівнює вмісту кошика.

Ключниця.. винесла з льоху два кошики яблук і всіх частувала (Коцюб., II, 1955, 82);

Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., І, 1958, 493).

3. бот. Суцвіття соняшника та інших кошикоцвітих.

Цвітіння [соняшника] починається з країв кошика й поступово переходить до центру (Ол. та ефір. культ., 1956, 23);

Можна використати на корм також і сухі кошики соняшника, якщо їх перемолоти на борошно (Колг. Укр., 9, 1959, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кошик — ко́шик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кошик — (великий) кіш, кошіль, короб; (з лубу) козуб, луб'янець; (соняшника) С.Г. суцвіття. Словник синонімів Караванського
  3. кошик — Кіш, козуб, козубень, козубенька, козубець, козубка, козубня, кораби (корзина для носіння на спині), кораблі (т.с.), корзун, короб, коробен, короба (з липової кори), коробок, корзина, корзинка, корзиночка, кошар, кошель, кошіль, кошіль, кошовка... Словник синонімів Вусика
  4. кошик — -а, ч. 1》 Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки і т. ін., що його використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кошик — КО́ШИК, а, ч. 1. Місткість, різна за формою та розміром, виплетена з лози, стебел рогозу, дранки і т. ін., яку використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. кошик — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
  7. кошик — Ко́шик, -ка, у -ку; -шики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кошик — Ко́шик, -ка м. 1) Корзина. З кошиком та з грошиком. Ном. № 10479. Молодиця йшла з кошиком, дівчина з другим. МВ. ІІІ. 39. 2) Корзина плетеная на телегѣ для перевозки картофеля, бураковъ и пр. Чуб. VII. 403. 3) мн. раст. Trifolium montanum. ЗЮЗО. І. 139. Словник української мови Грінченка