кошик
КО́ШИК, а, ч.
1. Місткість, різна за формою та розміром, виплетена з лози, стебел рогозу, дранки і т. ін., яку використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь.
Сухорляві, але міцненькі руки держали на плечі великий кошик, повний малини (Леся Українка);
Жінки в лозяних кошиках зносили огірки до .. куреня (М. Руденко);
Восени горіхи сипалися градом, а взимку шурхотіли скрізь: на теплій печі, в мішках у холодній хаті, на веранді в кошиках (Г. Тарасюк);
* У порівн. За дощем град сипнув, як з кошика (Марко Вовчок).
2. чого, розм. Міра, що відповідає місткості кошика.
Ключниця .. винесла з льоху два кошики яблук і всіх частувала (М. Коцюбинський);
– Ми зранку назбирали [малини] з дівчатами. Три кошики принесли (З. Тулуб);
– Носили мені цілими кошиками і сало, і пампушки, і сир, і яйця, і пироги, і горщики вареників, і глечики сметани (Ю. Логвин).
3. бот. Суцвіття соняшника та інших кошикоцвітих.
Зрідка дрібні кошики айстрових (наприклад, у пижма), можуть бути зібрані в складні суцвіття – складний щиток (з навч. літ.).
△ (1) Спожи́вчий ко́шик <�Ко́шик споживача́> – мінімальний набір продуктів і товарів першої необхідності, які забезпечують прожитковий мінімум.
Згідно із законодавством України вміст кошика споживача має переглядатись кожні 5 років, адже змінюються ціни, економічна ситуація й загалом смаки споживачів (з навч. літ.);
Від вартості споживчого кошика залежать мінімальна заробітна плата та пенсія, обсяг соціальної допомоги, формування бюджету України та місцевих бюджетів (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)