кошмар
КОШМА́Р, у, ч.
1. Важке, страшне, гнітюче видіння.
Кошмар скажений У гарячковім сні, мабуть, Не давить так, як тут у мене (Фр., XIII, 1954, 410);
Іноді просто не віриться, що це дійсність, а так — немов заснув і душить кошмар (Головко, II, 1957, 81);
*У порівн. Думки виринали тривожні й безладні, як кошмари (Тулуб, Людолови, II, 1957, 512).
2. перен., розм. Що-небудь жахливе, огидне, гнітюче.
Ми пішли до старої хати.. Повіяло кошмарами пониклих руїн (Вас., II, 1959, 327);
Страшним кошмаром вставала перед ним тюрма (Кол., Терен.., 1959, 375).
Словник української мови (СУМ-11)