кпи
КПИ:
◊ На кпи брати (здіймати і т. ін.) кого, що, діал. — кепкувати, глузувати з когось, чогось.
Лис на кпи його здіймає [ведмедя]: «Бач, як вуйко мій співає!» (Іван Франко, XII, 1953, 19);
Дівчата ще дужче сміялися, бабині слова на кпи брали (Марко Черемшина, Вибр., 1960, 38).
Словник української мови (СУМ-11)