краги
КРА́ГИ, краг, мн. (одн. кра́га, и, ж.). Накладні шкіряні халяви до черевиків.
Сотник роздратовано цьвохнув себе стеком по крагах (Панч, І, 1956, 160);
Проти сонця Генріх аж виблискував у жовтих черевиках і крагах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 119).
Словник української мови (СУМ-11)