крамола
КРАМО́ЛА, и, ж.
1. заст. Бунт ( див. бунт¹); заколот (у 1 знач.).
[Ярослав:] Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити наряд? (Коч., III, 1956, 42).
2. перен., розм., рідко. Антидержавні погляди, висловлення.
Молодник стрепенувся, з панічним жахом подивився на парторга, мовби Зарічний висловив якусь страшну крамолу (Тарн., Незримий горизонт, 1962, 146).
Словник української мови (СУМ-11)