крамола
КРАМО́ЛА, и, ж.
1. заст. Бунт (див. бунт¹); заколот (у 1 знач.).
[Ярослав:] Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити народ? (І. Кочерга);
Проростала усобицями Руська земля, погибало життя Дажбожого внука, у княжих крамолах вік людський укорочувався! (В. Малик).
2. Антидержавні, заборонені погляди, висловлювання і т. ін.
Молодик стрепенувся, з панічним жахом подивився на парторга, мовби Зарічний висловив якусь страшну крамолу (М. М. Тарновський);
Боже, до чого ж були дурні цензори, коли пропускали таку одверту крамолу! (Б. Антоненко-Давидович);
В Угорщині повстання – і хоч Косів За тридев'ять земель, але мене, Аби я тут крамоли не розносив, Страшний закон у безвістя жене (І. Гнатюк).
Словник української мови (СУМ-20)