крапати
КРА́ПАТИ, кра́пає і кра́пле, недок. Падати, литися краплями; капати (у 1 знач.).
Галецька говорила, а сльози крапали з очей (Н.-Лев., IV, 1956, 285);
Кривавий піт з нас крапле, ллються сльози (Граб., І, 1959, 494);
Зранку крапав дощик, і сонце не встигло ще випити росу (Вільде, Опов., 1954, 91).
Словник української мови (СУМ-11)