красиво
КРАСИ́ВО. Присл. до краси́вий.
В його хаті.. переставляла [Христя] .. всяку всячину, щоб вона якнайкрасивіше стояла, найпоказніше видавала (Мирний, III, 1954, 223);
Його обличчя з високим і чистим чолом, трохи випнутими вилицями і красиво окресленими губами було привабливим (Собко, Скеля.., 1961, 8).
Словник української мови (СУМ-11)