красиво
КРАСИ́ВО.
Присл. до краси́вий.
Тонка лінія окреслювала обличчя незвичайно м'яко і красиво (М. Івченко);
Його обличчя з високим і чистим чолом, трохи випнутими вилицями і красиво окресленими губами було привабливим (В. Собко);
Маріка .. навчилася вдягатись не просто красиво, а елегантно (О. Авраменко);
// у знач. пред.
Перед сном мені так палко захотілось розвести левів і слонів, щоб було красиво скрізь і не зовсім спокійно (О. Довженко);
Я прагну, аби все було красиво, вишукано (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)