красивий
КРАСИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що га́рний 1.
Хороші зірочки на небі, та вечірня зірочка красивіша над усім (Г. Квітка-Основ'яненко);
Високий, красивий, він прямо поступив у двір (Панас Мирний);
Нафарбовані красиві губи одкрили низку чудових зубів (М. Йогансен);
Невістка Федора з червоним красивим обличчям увесь час вороже з-під лоба слідкувала за Панасом (М. Івченко);
Десь за садом співали дівчата. В однієї з них був особливо сильний і красивий голос (Я. Гримайло);
// у знач. ім. краси́ве, вого, с. Те, що має приємний зовнішній вигляд, відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.
У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне (М. Рильський);
Бурдик не марнував часу і за кілька .. років встиг опанувати основи науки й життя, знання й сили, корисного і красивого (В. Діброва).
Словник української мови (СУМ-20)