красило

КРАСИ́ЛО, а, с.

1. заст. Барвник.

2. діал. Червона фарба.

Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. красило — краси́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. красило — -а, с. 1》 заст. Барвник. 2》 діал. Червона фарба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. красило — КРАСИ́ЛО, а, с. 1. заст. Барвник. У давнину барвники називали красилами (з газ.). 2. діал. Червона фарба. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. красило — Красило, -ла с. Красная краска. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. Ив. 81.  Словник української мови Грінченка