Значення в інших словниках
-
красило —
краси́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
красило —
КРАСИ́ЛО, а, с. 1. заст. Барвник. У давнину барвники називали красилами (з газ.). 2. діал. Червона фарба. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
-
красило —
КРАСИ́ЛО, а, с. 1. заст. Барвник. 2. діал. Червона фарба. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
красило —
Красило, -ла с. Красная краска. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. Ив. 81.
Словник української мови Грінченка