краснопір
КРАСНО́ПІР, ч.
1. род. пера. Те саме, що червонопе́рка.
Я розмотав вудку і почав ловити красноперів. Вони жадібно хапали моїх коників і ловились цього ранку напрочуд добре (Коп., Як вони.., 1961, 81).
2. род. перу, збірн. Червоноперки.
Словник української мови (СУМ-11)