красота
КРАСОТА́, и́, ж. Те саме, що краса́ 1, 3.
Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Гл., Вибр., 1951, 178);
Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Шевч., II, 1953, 249);
Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Довж., І, 1958, 249).
Словник української мови (СУМ-11)