красота
КРАСОТА́, и́, ж., розм.
Те саме, що краса́ 1, 3.
Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Л. Глібов);
Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Т. Шевченко);
Ніколи так жадібно не вбирав Я красоту весняного одіння, Пісок обмілин, жовтобоке ріння, Брунатні лози і смарагди трав (М. Зеров);
Дівчина не здатна зрозуміти красоти полювання! (В. Владко);
Висохлі створіння рухалися, мов паралітики на морозі, притому в них вистачало сил обмінюватися захопленими репліками про довколишні красоти й дивовижну свіжість повітря (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)