креатин

КРЕАТИ́Н, у, ч., біох. Азотиста органічна сполука, що міститься в різних тканинах хребетних тварин і людини.

Вивченням креатину і його ролі в м’язах і був покладений початок дослідженням у галузі біохімії м’язової системи на Україні (Розв. науки в УРСР.., 1957, 273).

Значення в інших словниках

1. креатин — креати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. креатин — -у, ч., біох. Азотиста органічна сполука, що міститься в різних тканинах хребетних тварин і людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. креатин — КРЕАТИ́Н, у, ч., біохім. Азотиста органічна сполука, що міститься в різних тканинах людини і хребетних тварин. Вивченням креатину та його ролі в м'язах був покладений початок дослідженням у галузі біохімії м'язової системи в Україні (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах