креслити
КРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, недок.
1. перех. Проводити риси, лінії (на папері, землі тощо).
Калашник.. креслив щось на снігу гострим залізним зубком великих вил (Епік, Тв., 1958, 414);
*Образно. Німецькі ракети креслили небо (Ю. Янов., І, 1958, 304);
Сокіл креслить блакить (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 287).
2. перех. і неперех. Робити, виготовляти креслюнок, схему тощо.
За столиком машиніст-підпільник креслить рисунок вагона (Баш, П’єси, 1958, 41);
— Я таки навчу вас креслити, зроблю своєю помічницею (Дмит., Розлука, 1957, 286);
Два дні я місця собі не знаходив. Спробував креслити діаграми.. і переплутав цифри (Грим., Подробиці.., 1956, 105).
3. перех., перен., рідко. Те саме, що наміча́ти 2; накреслювати (у 2 знач.).
Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (Рильський, III, 1961, 313);
Вони [гідрологи] найперші креслять Новим річкам маршрут (Наш., Вибр., 1957, 128).
4. перех. і неперех., рідко. Те саме, що закре́слювати;перекреслювати.
Писав і креслив, А вранці кинув на ріку (Рильський, II, 1960, 99).
Словник української мови (СУМ-11)