креслити
КРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, недок.
1. що. Проводити риси, лінії (на папері, землі і т. ін.).
Калашник .. креслив щось на снігу гострим залізним зубком великих вил (Г. Епік);
Я сідав біля річки й починав креслити на вогкому піску вербовим прутиком химерні фігури (Валерій Шевчук);
Креслить [він] руками в повітрі здоровенне коло (С. Андрухович);
* Образно. Німецькі ракети креслили небо (Ю. Яновський);
Сокіл креслить блакить (І. Нехода).
2. що і без прям. дод. Робити, виготовляти креслення (у 2 знач.), схему і т. ін.
За столиком машиніст .. креслить рисунок вагона (Яків Баш);
Підполковник креслить на класній дошці крейдою план (Б. Антоненко-Давидович);
– Я таки навчу вас креслити, зроблю своєю помічницею (Л. Дмитерко);
Два дні я місця собі не знаходив. Спробував креслити діаграми .. і переплутав цифри (Я. Гримайло);
Замикався [Григір] в своїй кімнаті, читав, креслив схеми, щось писав (О. Бердник);
– Я не вмію креслити, не можу працювати граблями чи лопатою, не знаю математики, – казала вона (І. Роздобудько).
3. що, перен. Те саме, що наміча́ти 2; накреслювати (у 2 знач.).
Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський);
Вони [гідрологи] найперші креслять Новим річкам маршрут (Яків Баш).
4. що і без прям. дод., рідко Те саме, що закре́слювати; перекреслювати.
Таке настирливе безсоння І невідступний слів прибій .. Встав. Закурив. Писав і креслив (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)