кривдно

КРИ́ВДНО, присудк. сл. Про відчуття кимось кривди, досади, жалю.

— Я свого не подарую.. Для мене буде вже надто кривдно..,— говорив Мотуз (Н.-Лев., IV, 1956, 224);

Бабі було так кривдно. Не дають молочка… (Коцюб., II, 1955, 272);

[Ярослав:] Іриночко.. Було й тобі, напевно, часом кривдно. Терпів і я твої свавільства злі (Коч., П’єси, 1951, 87).

Значення в інших словниках

1. кривдно — кри́вдно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кривдно — присудк. сл. Про відчуття кимось кривди, досади, жалю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кривдно — КРИ́ВДНО, пред. 1. Про відчуття кимсь кривди, досади, жалю. – Я свого не подарую .. Для мене буде вже надто кривдно.., – говорив Мотуз (І. Нечуй-Левицький); Бабі було так кривдно. Не дають молочка... (М. Коцюбинський); [Ярослав:] Іриночко ..  Словник української мови у 20 томах
4. кривдно — Кри́вдно нар. Несправедливо, обидно. Е, братці, так на мене кривдно: у мене п'ятеро дітей, а стіки землі мені даєте. Канев. у.  Словник української мови Грінченка