крижаний
КРИЖАНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до кри́га.
Мережає на шибках крижану тканку мороз (Вас., II, 1959, 571);
З піддашка густо звисають крижані бурульки (Стельмах, І, 1962, 89);
// Зробл. із криги.
Крижана хижа.
2. Пронизливо-холодний; холодний, як лід.
Погода.. стоїть мінлива, .. то вітер подме крижаний, то пролетить сніжок (Ю. Янов., II, 1954, 108);
Не висушать тебе [джерело] пекучі літа дні, І втіху нестимуть потоки крижані Волам, що йшли з марудним ралом, Отарам кіз і вівцям (Зеров, Вибр., 1966, 279);
*Образно. [Багатий брат:] Як страшно тут! Гаряча кров Стає у жилах крижаною (Олесь, Вибр , 1958, 451).
3. перен. Який призводить до заціпеніння; ворожо-холодний, холодно-зневажливий.
[Соха (звертається до всіх крижаним голосом.):] Ну, ну, давайте. Хто мені питання ставить?.. (Корн., II, 1955, 325);
Віра дивилася прямим колючим крижаним поглядом, і очі їй були примружені (Грим., Син.., 1950, 225);
З.. крижаною чемністю промовив [Каргат]: — Ви повинні.. ліквідувати оцей бруд (Шовк., Інженери, 1956, 45);
// Надмірно байдужий, холодно-спокійний.
Крижаний спокій охопив Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 254).
Словник української мови (СУМ-11)