крижаний
КРИЖАНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до кри́га.
З піддашка густо звисають крижані бурульки (М. Стельмах);
На крижаному полі він [Тимко] і побачив їхні [парубка й дівки] сліди (Ю. Логвин);
// Який утворився з криги, зроблений з неї.
* Образно. Мережає на шибках крижану тканку мороз (С. Васильченко);
Дув різкий вітер і ніс сухий крижаний сніг (В. Домонтович);
Я вiдкотив комiр, але крижану крупу однаково задувало пiд шинелю (Р. Андріяшик);
За кінотеатром на площі зводили крижаний палац (Є. Пашковський).
2. Надзвичайно холодний.
Не висушать тебе [джерело] пекучі літа дні, І втіху нестимуть потоки крижані Волам, що йшли з марудним ралом, Отарам кіз і вівцям (М. Зеров);
Обливались крижаною водою, а тоді знову майже окропом (І. Багряний);
Йому не допомагало ніщо: ні щоранковий крижаний душ, ні гімнастика йогів, ні важка атлетика (М. Дашкієв);
Витримати крижаний холод було неможливо (С. Андрухович);
* Образно. [Багатий брат:] Як страшно тут! Гаряча кров Стає у жилах крижаною (О. Олесь).
3. перен. Який виражає підкреслену стриманість, відчуженість, приховане роздратування.
З .. крижаною чемністю промовив [Каргат]: – Ви повинні .. ліквідувати оцей бруд (Ю. Шовкопляс);
Цієї крижаної ввічливості не помічала тільки Люка (В. Владко);
Віра дивилася прямим колючим крижаним поглядом, і очі їй були примружені (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)